Останні 25 років принесли вражаючі, подекуди просто неймовірні технологічні зміни.
На початку століття більшість комп’ютерів підключалися до інтернету через гучний модемний зв’язок, Netflix був сервісом онлайн-оренди DVD-дисків, а переважна більшість людей навіть не чула слова «смартфон».
Перенесімося на два з половиною десятиліття вперед — і ми бачимо, як інновації в галузях штучного інтелекту, робототехніки та багатьох інших напрямів з’являються з неймовірною швидкістю.
Тож ми вирішили запитати експертів, якими можуть бути наступні 25 років.
Ось їхні прогнози щодо технологій, якими ми користуватимемося до 2050 року, і того, як вони можуть змінити наше життя.
Наукова фантастика, події якої відбуваються у 2050-х роках, рясніє прикладами використання людьми технологічних удосконалень, що роблять їх сильнішими, щасливішими та продуктивнішими.
У культовій грі 2000 року Deus Ex, дія якої розгортається у 2052 році, гравець може вводити собі крихітних роботів — «нанітів».
Ці мікроскопічні роботи маніпулюють матерією на атомному рівні, надаючи надлюдські здібності, такі як підвищена швидкість або здатність бачити в темряві.
Це звучить як щось із далекого майбутнього, але нанотехнології — інженерія на рівні мільйонних часток міліметра — вже широко використовуються в багатьох повсякденних технологіях.
Фактично саме вони забезпечують спосіб, у який ви читаєте ці слова просто зараз: кожен смартфон чи комп’ютер працює завдяки центральному чипу, що складається з мільярдів крихітних транзисторів — електронних компонентів, створених у наномасштабі для пришвидшення обробки даних.
Професор Стівен Брамвелл з Лондонського центру нанотехнологій розповів BBC, що до 2050 року межі між машинами, електронікою та біологією будуть «значно розмиті».
Це означає, що до того часу ми можемо побачити нанотехнологічні імпланти — але радше для «моніторингу здоров’я або покращення комунікації», а не для надання невидимості, як у Deus Ex.
За словами професора Брамвелла, медицина також може широко використовувати машини нанометрового масштабу для того, щоб «доставляти ліки саме туди, де вони потрібні».
Професор кібернетики Кевін Ворік так само зацікавлений у вивченні технологічних удосконалень і йде ще далі, ніж більшість його колег.
У 1998 році він став першою людиною, якій імплантували мікрочип у нервову систему, за що отримав прізвисько «Капітан Кіборг».
Професор Ворік вважає, що до 2050 року досягнення в кібернетиці — науці, що вивчає зв’язки між природними та механічними системами, — можуть призвести до проривних методів лікування хвороб.
Він прогнозує використання «глибокої електронної стимуляції мозку» як часткового лікування деяких захворювань, зокрема шизофренії, замість медикаментозної терапії.
Він також додає, що, ймовірно, ми побачимо більше кібернетичних удосконалень такого типу, які він уже випробував на собі, так що «ваш мозок і тіло можуть перебувати в різних місцях».
А що, якби ми хотіли перевірити, як нове технологічне вдосконалення або навіть нова дієта вплинуть на наш організм, не ризикуючи побічними ефектами?
Професор Роджер Гайфілд, директор Музейної групи науки, вважає, що «цифрові двійники» — віртуальні версії фізичних об’єктів, які оновлюються в режимі реального часу за допомогою даних, — можуть стати звичним явищем у нашому житті.
Він уявляє світ, у якому кожен із нас матиме «тисячі спрощених двійників», використовуючи їх для вивчення того, як «різні ліки або зміни способу життя впливають на вашу унікальну біологію».
Інакше кажучи, ми зможемо заздалегідь побачити своє майбутнє, перш ніж прожити його.
Багато технологічних компаній, зокрема Google та IBM, нині беруть участь у багатомільярдній гонці за революцію в розвитку таких галузей, як штучний інтелект, — за допомогою квантових обчислень.
Квантові комп’ютери — це машини, здатні виконувати надзвичайно складні обчислення з неймовірною швидкістю, наприклад моделювати молекулярні взаємодії для швидшого створення нових ліків.
У січні 2025 року керівник провідної чипової компанії Nvidia Дженсен Хуанг заявив, що, на його думку, «по-справжньому корисні» квантові обчислення з’являться приблизно за 20 років.
Сам штучний інтелект, без сумніву, продовжить відігравати ключову роль у нашому суспільстві на шляху до середини століття.
Футуролог і письменниця Трейсі Фоллоуз, яка брала участь у написанні урядового «Білого документа» щодо освіти у Великій Британії у 2050 році, вважає, що навчання відбуватиметься у «віртуальних і фізичних реальностях» за участю AI-викладачів, які «адаптуються в режимі реального часу».
Замість підручників, за її прогнозами, діти використовуватимуть «імерсивні симуляції».
Водночас освіта стане менш стандартизованою — індивідуальні ДНК або біометричні дані кожної дитини аналізуватимуться, щоб зрозуміти, як саме вона навчається найкраще.
Письменник Білл Дугласс добре знається на сміливих прогнозах: у 2000 році він виграв глобальний конкурс футуристичних есе «Світ у 2050 році», отримавши $20 000 (£14 800).
Хоча він досі вважає, що одне з його початкових передбачень — безпілотні літаки — здійсниться до 2050 року, першими ми, на його думку, побачимо масштабні прориви в безпілотних автомобілях, що зробить затори «переважно пережитком минулого».
«Автомобілі зможуть рухатися значно ближче один до одного, ніж зараз, — сказав він BBC. — І якщо один з них гальмуватиме, гальмуватимуть усі.
На приватних платних дорогах для автономних транспортних засобів немає причин, чому швидкість не могла б досягати близько 100 миль на годину — і ви побачите різке зниження смертності внаслідок ДТП».
Поза межами Землі космічні перегони також триватимуть із не меншою швидкістю, розповіла BBC журналістка та співведуча подкасту Space Boffins Сью Нельсон.
За її словами, через 25 років імовірно з’явиться придатна для життя база на Місяці, а деякі галузі можуть бути майже повністю перенесені в космос.
Наприклад, вона вважає, що фармацевтичні компанії можуть виготовляти нове покоління ліків у мікрогравітації — тобто на борту орбітальних космічних апаратів.
Це пов’язано з тим, що кристали, вирощені таким способом, а не на Землі, «часто більші та кращої якості».
Фільм Особлива думка (Minority Report), знятий за мотивами новели письменника-фантаста Філіпа К. Діка, вийшов у 2002 році, а його події відбуваються у 2054 році.
За три роки до початку зйомок режисер Стівен Спілберг запросив п’ятнадцятьох експертів, серед яких був і засновник віртуальної реальності Джарон Лан’є, на триденний саміт, щоб обговорити, які технології можуть реально існувати у 2050-х роках.
Ці дискусії сформували багато інновацій, показаних у фільмі.
Якщо вірити подіям цього науково-фантастичного трилера з Томом Крузом у головній ролі, то до середини 2050-х років ми всі користуватимемося розпізнаванням жестів (і ефектними рукавичками), перегортаючи відео на прозорих моніторах, тоді як поліцейські на реактивних ранцях боротимуться зі злочинністю, використовуючи кийки, що викликають нудоту.
Як і багато інших творів наукової фантастики, фільм малює доволі похмуре, дистопійне бачення майбутнього.
Це відчуття почали розділяти й деякі експерти сьогодення — дехто з них навіть припускає, що штучний інтелект може призвести до зникнення людства.
Та, перш ніж занадто занепадати духом через те, що може чекати нас у 2050 році, варто згадати слова самого Філіпа К. Діка.
«Я, зі свого боку, роблю ставку на те, що наука допоможе нам», — писав він у своєму автобіографічному есе 1968 року Self Portrait.
«Наука дала нам більше життів, ніж забрала», — зазначав він.
«Ми повинні це пам’ятати».
