За даними Конгресу профспілок (TUC), спроби подолання гендерного розриву в оплаті праці не будуть успішними до 2056 року, якщо прогрес збережеться на нинішніх темпах. Це означає, що жінки продовжуватимуть втрачати значну частину свого доходу протягом десятиліть.
47 днів безкоштовної роботи: статистика розриву в зарплатах
Згідно з аналізом офіційних даних про оплату праці, проведеним TUC, середня різниця між заробітною платою чоловіків і жінок наразі становить 12,8%. У грошовому еквіваленті це 2548 фунтів стерлінгів втраченого доходу на рік для кожної працюючої жінки.
Різниця в оплаті праці між статями фактично означає, що середня жінка-працівниця «працює 47 днів на рік безкоштовно» порівняно зі своїми колегами-чоловіками. «Жінки працювали безкоштовно протягом перших півтора місяця року», — заявив генеральний секретар TUC Пол Новак.
Галузевий аналіз: де нерівність найбільша?
Найбільший розрив зафіксовано у фінансовій та страховій галузях — він сягає рекордних 27,2%. Для порівняння, у секторі послуг дозвілля цей показник становить лише 1,5%.
Цікаво, що навіть у галузях, де жінки складають більшість робочої сили (освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення), розрив в оплаті праці все одно залишається значним — від 12,8% до 17%.
Віковий фактор та «штраф за материнство»
Різниця в оплаті праці є найбільшою для працівників віком 50–59 років. У профспілці вважають, що це безпосередньо пов’язано з довгостроковими наслідками перерв у кар’єрі. Жінки часто змушені призупиняти або зменшувати свої амбіції, щоб пріоритезувати обов’язки з догляду за дітьми, що з часом призводить до значного фінансового відставання.
Виклики для українського бізнесу в умовах євроінтеграції
Хоча дані дослідження TUC базуються на британському ринку, питання гендерної рівності стає критично важливим для України. В межах євроінтеграції та адаптації законодавства до стандартів ЄС, українські компанії незабаром зіткнуться з вимогою Pay Transparency (прозорості оплати праці).
Це означає, що вітчизняному бізнесу доведеться не лише звітувати про різницю в доходах чоловіків і жінок, а й впроваджувати конкретні стратегії подолання цього розриву. Крім того, дефіцит кадрів, спричинений війною, змушує роботодавців переглядати підходи до залучення жінок у традиційно «чоловічі» галузі з відповідним рівнем оплати, що може стати каталізатором швидших змін в Україні, ніж у стабільних економіках Європи.
Нові вимоги до бізнесу: плани щодо скорочення розриву
Нещодавній Закон про права працівників став важливим кроком до паритету, проте бізнес-групи висловлюють занепокоєння, що збільшення пільг та відпусток призведе до зростання витрат. Тим не менш, невдовзі роботодавці зі штатом понад 250 осіб будуть зобов’язані не просто звітувати про цифри, а й публікувати конкретні плани щодо того, як саме вони планують зменшити гендерний розрив в оплаті праці.
За матеріалами: BBC
