Стратегія піраміди: як індійський ритейл заробляє мільярди на «базарних» цінах
В індійському містечку Санглі триповерховий скляний куб Reliance Trends виглядає як символ нової епохи споживання. Поки глобальні гіганти Zara та H&M змагаються за мегаполіси, локальні гравці — Zudio та Trends — штурмують індійську провінцію. Delo.net.ua розібрався, чому стиль та економія перемагають традиції, та яку ціну за це платить довкілля.
Мільярдний зліт Zudio: швидше за Zara
Кейс бренду Zudio (група Tata) став сенсацією: з 7 магазинів у 2018 році мережа розрослася до 765 точок у 2025-му, а річний дохід перевищив $1 млрд. Секрет успіху — у неймовірній швидкості. Завдяки логістичним моделям, запозиченим у Zara, Zudio оновлює асортимент кожні 15 днів (проти 60 днів у конкурентів).
Економіка «зміни гаманців»
Кушал Бхатнагар з Redseer Strategy Consultants зазначає, що успіх брендів у Tier-2 містах — це не стільки ріст багатства, скільки «зміна гаманців». Споживачі просто переносять витрати з вуличних базарів до кондиціонованих брендових аутлетів.
- Обсяг ринку: Індійський ринок одягу оцінюється в $70-100 млрд.
- Проблема споживання: Витрати на душу населення в Індії залишаються значно нижчими, ніж у США чи навіть Індонезії. В останні роки ринок зростав лише на 10%, хоча для здорової економіки цей показник має бути вищим за 15%.
Тіньова сторона: Екологічний борг
Стрімкий розвиток fast-fashion супроводжується критичним зростанням відходів. Текстильна промисловість посіла третє місце за обсягами утворення твердих побутових відходів в Індії (після пластику та паперу).
- Статистика переробки: Лише чверть текстильних відходів в Індії переробляється.
- Звіт Deloitte: У всьому світі менше 1% вживаного одягу стає новою тканиною. Більшість брендів лише декларують «сталий розвиток», тоді як реальні зміни в ланцюжках постачання залишаються мізерними.
Стиль проти екології
Наразі для мешканців маленьких міст Індії стиль та економія переважають над турботою про довкілля. Для них доступна брендова мода — це соціальний ліфт. Проте для світового бізнесу цей кейс є нагадуванням: стратегія «масовості» без переробки відходів веде до неминучого регуляторного тупика в майбутньому.
