Світова економіка переживає глибоку трансформацію, і разом із нею змінюється економічна філософія, яка визначає макроекономічну політику держав і міжнародних інституцій. Основою цього переходу є нова концепція, відома як Лондонський консенсус 2.0.
Витоки та історія терміну
Колись існував Післявоєнний Лондонський консенсус — погляди та політика, що сформувалися у Великій Британії після Другої світової війни. Він був відповіддю на масштабні економічні та соціальні виклики того часу, включно з політичним тиском та конкуренцією з Радянським Союзом. Сучасна версія концепції часто називається саме Лондонським консенсусом 2.0.
Попередній Лондонський консенсус, який став частиною повоєнної економічної політики, з часом розпався під тиском нових ідей — зокрема монетаризму й лібертаріанських економічних концепцій.
Що таке Лондонський консенсус 2.0
Нова модель — Лондонський консенсус 2.0 — є відповіддю на низку сучасних викликів:
- фрагментація світової економіки та розпад класичного глобалізму;
- посилений національний протекціонізм у багатьох країнах;
- потреба балансувати між ринковим механізмом і роллю держави;
- зміни у глобальних ланцюгах вартості та взаємозалежностях.
Цей новий консенсус не обмежується лише економічними правилами чи переліком політик (як, наприклад, існував Вашингтонський консенсус для 1980–90-х років) — він швидше є філософією, яка пропонує переосмислити цілі макроекономічної політики та способи вимірювання прогресу.
Головні ідеї
Роль держави та солідарність: замість жорсткого ліберального підходу, акцент робиться на балансі між ринком і суспільним добробутом.
Нові критерії успіху: не лише зростання ВВП — важливі соціальні та екологічні показники.
Глобальна співпраця: відповіді на загрози та дисбаланси у взаємному економічному розвитку.
Ці ідеї віддзеркалюють ширші тенденції в макроекономіці, де після багатьох років пріоритету вільного ринку дедалі більший акцент робиться на стійкість, справедливість та інтегровані економічні стратегії.
Чому це важливо сьогодні
Лондонський консенсус 2.0 виникає на тлі великої кількості глобальних змін:
- перестроювання виробничих ланцюгів після пандемії та війни;
- тиск на соціальні інституції й нові пріоритети бюджету;
- зростання фінансової нестабільності та інфляційних ризиків;
- пошук нових моделей співпраці в умовах політичної та економічної турбулентності.
Це не означає, що традиційні економічні підходи зникнуть — швидше, вони еволюціонують у напрямі комплексних рішень, що враховують не лише ринки, а й соціальні виклики, екологічну стійкість і глобальну співпрацю.
Висновок
Лондонський консенсус 2.0 — це не просто нова назва для економічної моделі, а символ епохальної зміни. Світова економіка поступово відходить від старих парадигм глобалізму та жорсткого ринку і переходить до моделей, де державне регулювання, соціальний добробут і сталість стають частиною фундаментальних принципів економічної політики.
