46 українських компаній станом на липень 2026 року вже відповідають новим критеріям обов’язкової звітності CSRD — понад 1000 співробітників і чистий дохід понад €450 млн, за даними дослідження YouControl. Це менше, ніж могло бути: у лютому 2026 ЄС ухвалив пакет спрощень Omnibus I, який підняв поріг із 250 співробітників і €40 млн обороту до значно вищої планки. Але для українського бізнесу це радше відстрочка, ніж звільнення — за оцінкою Офісу зеленого переходу, під нові критерії потенційно підпадає понад 330 компаній, і хвиля обов’язкової звітності накриє їх ще до 2028 року.
Проблема в тому, що держава поки не встановила власного дедлайну: Кабмін затвердив стратегію запровадження звітності зі сталого розвитку ще в жовтні 2024 року, законопроєкт №13598 досі не ухвалено, і компанії, які експортують у ЄС або мають там дочірні структури, змушені орієнтуватись на графік Брюсселя, а не Києва. Тим часом 77% українських компаній визнають, що бракує фахівців, які розуміються на ESRS-стандартах і розрахунку Scope 3 — непрямих викидів у ланцюгу постачання.
Що змінив Omnibus I: нові пороги CSRD
До лютого 2026 року директива CSRD поширювалась практично на весь середній бізнес ЄС: поріг входу становив 250 співробітників або €40 млн річного обороту. Пакет спрощень Omnibus I, ухвалений Європарламентом на тлі скарг бізнесу на надмірне регуляторне навантаження, підняв планку одразу за двома показниками одночасно — тепер обов’язковою звітність стає для компаній з понад 1000 співробітників і чистим доходом від €450 млн. За оцінками аналітиків, це виключило зі сфери дії директиви орієнтовно 80% компаній, які раніше під неї підпадали.
Для українського бізнесу зміна порогів означає одне: тих, хто реально мусить звітувати найближчим часом, стало менше, але вимоги до тих, хто лишився в периметрі, не пом’якшились. І кількість українських компаній у цьому периметрі буде лише зростати з кожним новим звітним роком.
Хто з українських компаній уже підпадає
За дослідженням YouControl, станом на липень 2026 року в Україні працює 46 компаній, які повністю відповідають оновленим критеріям Omnibus I. Географія показова: 42% таких компаній зареєстровані в Києві, ще 19% — у Дніпропетровській області, що загалом узгоджується з розподілом великого промислового й агробізнесу країни.
Це лише перша хвиля. Офіс зеленого переходу оцінює, що під нові критерії потенційно можуть підпасти понад 330 українських компаній — ідеться не лише про гігантів з мільярдними оборотами, а й про менші експортоорієнтовані підприємства, які працюють у ланцюгах постачання європейських покупців. Саме останній момент часто випадає з поля зору: компанія може не підпадати під CSRD напряму за власними показниками, але отримати вимогу надати ESG-дані від європейського партнера, для якого вона є частиною ланцюга постачання (Scope 3).
Коли саме звітувати: три хвилі до 2028 року
Графік CSRD розбитий на кілька хвиль залежно від розміру компанії:
- 2026 рік — перший звітний період для великих підприємств з понад 500 співробітниками та материнських компаній великих груп з понад 500 співробітниками на консолідованій основі.
- 2027 рік — решта великих підприємств і материнських компаній великих груп, які не потрапили в першу хвилю. Українські компанії з присутністю в ЄС або лістингом цінних паперів на європейських біржах звітують саме з цього періоду, якщо досягають порогових показників.
- 2028 рік — поріг, після якого CSRD стає обов’язковим напряму навіть для компаній, зареєстрованих в Україні: якщо оборот у ЄС перевищує €150 млн і є хоча б одна дочірня компанія чи філія на території Євросоюзу.
Для порівняння: аналогічна логіка «поступового підтягування» вже діє для митних вимог ЄС до українських експортерів — про механіку розрахунку вуглецевого податку на кордоні можна прочитати в матеріалі про CBAM-комплаєнс для експортерів. Різниця в тому, що CBAM стосується конкретних товарних категорій, а CSRD — всієї діяльності компанії як такої.
Чому в самій Україні дедлайну ще немає
Кабінет Міністрів затвердив розпорядженням від 18 жовтня 2024 року Стратегію запровадження звітності зі сталого розвитку та операційний план на 2024–2026 роки. Документ описує три послідовні етапи: формування нормативної бази (2024–2026), розвиток спроможності бізнесу (2025–2027) і практичне впровадження (з 2026 року). Профільний законопроєкт №13598, який мав би перевести цю стратегію в конкретну законодавчу вимогу з датою «Х», досі не ухвалений.
Практичний наслідок: компанія, яка орієнтується виключно на українське законодавство, поки формально нічого не порушує, навіть якщо за розміром давно підпадає під європейські критерії. Але для тих, хто працює з ЄС-партнерами напряму, це хибне відчуття безпеки — вимогу звітувати вони отримають не від українського регулятора, а від контрагента чи біржі, і українська відсутність дедлайну цього не скасовує.
Головна перешкода: бракує фахівців
77% українських компаній називають головною проблемою підготовки до CSRD не сам факт звітності, а брак людей, які розуміються на європейських стандартах ESRS (European Sustainability Reporting Standards) і вміють коректно порахувати Scope 3 — непрямі викиди в ланцюгу постачання, які часто складають більшу частину вуглецевого сліду компанії, ніж власне виробництво.
Це не суто технічна проблема аудиту. Розрахунок Scope 3 вимагає даних від постачальників, які самі часто не ведуть такий облік, і соціального аудиту, який в українських реаліях воєнного часу має свою специфіку (від безпеки персоналу до питань зайнятості ВПО). Компанії, які відкладають цю підготовку до появи офіційного українського дедлайну, ризикують почати збирати historical-дані заднім числом — а для CSRD-звітності потрібні порівняльні показники за попередні періоди, які заднім числом не відновити коректно.
Що робити бізнесу вже зараз
- Перевірити власний поріг за новими критеріями Omnibus I — не за старими 250 співробітників/€40 млн, а за актуальними 1000+/€450 млн, і окремо оцінити позицію в ланцюгах постачання ЄС-партнерів, де можуть діяти зовсім інші вимоги.
- З’ясувати, чи є вимоги від конкретних контрагентів — великі європейські покупці вже зараз можуть просити ESG-дані для власної Scope 3-звітності, незалежно від того, чи підпадає постачальник під CSRD напряму.
- Почати збір базових даних заздалегідь — енергоспоживання, викиди, склад персоналу, показники охорони праці. Навіть без формального дедлайну ці дані знадобляться, а зібрані заднім числом вони втрачають частину доказової цінності.
- Стежити за законопроєктом №13598 — саме він визначить, коли українська вимога стане не рекомендацією Кабміну, а законом з конкретними санкціями за невиконання.
CSRD в Україні поки що радше майбутнє зобов’язання, ніж діюча норма — але для компаній, які вже працюють з ЄС, це майбутнє настає не з датою в українському законі, а з першим запитом від європейського партнера.