Вітроенергетика в Україні відновлюється попри війну: у 2025 році в країні запустили 324 МВт нових вітрових потужностей, а найбільший проєкт — Тилігульська ВЕС ДТЕК у Миколаївській області — за угодою з Vestas має вийти на повні 500 МВт до кінця 2026 року. Для бізнесу й інвесторів це вже не екзотика, а капіталомісткий, але зрозумілий інфраструктурний ринок. Розбираємо, скільки коштує вітропарк, хто його фінансує і які ризики визначають окупність.
Де і хто будує
Південь лишається головним регіоном вітрогенерації через найкращий вітровий потенціал, і саме там працює найбільший проєкт країни. Водночас через воєнні ризики девелопери дедалі частіше розглядають західні й центральні області, де середня швидкість вітру нижча, але сучасні турбіни з вищими щоглами й більшими роторами роблять проєкти життєздатними. Серед інвесторів — не лише енергетичні холдинги: наприклад, агрохолдинг «Кернел» залучив 100 млн євро на будівництво власної вітрової електростанції.
Скільки коштує побудувати ВЕС
Орієнтовна вартість будівництва промислової вітрової електростанції в Україні — 1,2–1,5 млн євро за мегават встановленої потужності. Тобто парк на 10 МВт потребує 12–15 млн євро, а проєкт понад 50 МВт — від 60–75 млн євро. Близько 5–10% бюджету припадає на проєктування і дозвільну документацію. Решта — турбіни, фундаменти, під’їзні шляхи, підстанція і підключення до мережі.
Окремий фактор вартості — логістика. Лопаті сучасних турбін мають довжину 70–80 метрів і не розбираються, тож маршрути доставки часто вимагають перебудови поворотів, підсилення мостів і тимчасового демонтажу ліній електропередачі. У гірській місцевості це суттєво збільшує бюджет і строки.
Хто фінансує
Великі вітрові проєкти рідко будуються лише за власні кошти девелопера. Типова структура — власний капітал разом із кредитами міжнародних фінансових інституцій, зокрема ЄБРР та IFC, експортно-кредитних агентств країн-виробників обладнання і комерційних банків. Кредитор оцінює не лише техніку, а й юридичну чистоту землі, умови підключення і того, кому і за якою ціною продаватиметься електроенергія.
Як ВЕС заробляє: ринок і прямі контракти
Нові станції продають електроенергію на ринку або за довгостроковими прямими договорами зі споживачами (corporate PPA), де ціна фіксується на роки вперед. Для промислового споживача така угода — захист від стрибків цін, для девелопера — передбачуваний грошовий потік, під який легше отримати кредит. Для експортерів додатковий аргумент — зелене походження енергії, яке зменшує вуглецевий слід продукції на ринку ЄС.
Вітрова генерація нестабільна, тому дедалі більше проєктів поєднують ВЕС із системами накопичення енергії чи маневреною генерацією. Це збільшує капітальні витрати, але допомагає продавати енергію в години вищих цін і зменшує витрати на небаланси.
Ризики, які визначають окупність
Термін окупності вітрового парку залежить від вітрового потенціалу майданчика, ціни продажу енергії, вартості кредиту і воєнних ризиків, тому універсальної цифри не існує — кредитори й інвестори рахують його під конкретний проєкт. Ключові ризики: фізична безпека об’єктів, обмежена пропускна здатність мереж у точці приєднання, регуляторні зміни на ринку електроенергії та логістика обладнання. Перед фінансуванням обов’язкова глибока перевірка землі, підрядників і постачальників — саме на цьому етапі відсіюється більшість проблемних проєктів.