22 жовтня 2026 року Мінцифри оприлюднило 48-сторінковий документ щодо ШІ в науці — «Рекомендації з відповідального використання систем штучного інтелекту у науковій сфері». У новині міністерство наголосило, що ШІ не може бути автором чи співавтором наукової роботи. Але сам документ є рекомендаційним і санкцій не містить. Обов’язок розкривати використання ШІ в академічних текстах закріплений в іншому акті — законі «Про академічну доброчесність» № 4742-IX, який уже діє. Для науковців, R&D-команд і компаній, що публікуються разом з університетами, правила використання ШІ в науці зводяться до одного питання: що в цьому наборі вимог рекомендація, а що закон.
Чи обов’язкові рекомендації Мінцифри
Ні, і документ каже про це прямо: рекомендації «мають рамковий та орієнтовний характер, крім положень, що відтворюють імперативні вимоги закону», не замінюють умов грантових угод чи правил видавців, а в разі розбіжностей діють обов’язкові правові, договірні та інституційні вимоги. Мінцифри готувало текст з експертною групою за підтримки проєкту UK DIGIT, який виконує Фонд «Євразія». Номера наказу, дати набрання чинності чи механізму контролю в документі немає. Загальне регулювання ШІ в Україні — окрема історія: про законопроєкт про заборонені практики ШІ ми писали раніше, і ці рекомендації його не замінюють.
Документ адресований дослідникам і рецензентам, редакціям і видавцям, науковим установам та університетам (у частині їхньої наукової діяльності), грантодавцям, а також підрозділам, що відповідають за доброчесність, право, інтелектуальну власність і кібербезпеку. Він охоплює наукові публікації, дисертації, звіти, грантові заявки, прикладні дослідження й трансфер технологій. Мета, за словами авторів, — «не обмежити використання ШІ, а зробити його надійним, зрозумілим і сумісним із принципами відповідальної науки», і там же прямо сказано: правомірне використання ШІ та його прозоре розкриття не є ознакою нижчої якості роботи чи порушення доброчесності.
Чи може ШІ бути співавтором наукової роботи
Формулювання в документі пряме: «Дослідник не має права визначати чи посилатись на ШІ як автора або співавтора наукової роботи чи досягнутого наукового результату». Пояснення — у відповідальності: система не здатна брати етичні зобов’язання, підтверджувати остаточну версію роботи, заявляти про конфлікт інтересів чи відповідати за помилки й порушення авторського права. Тож перенести на ШІ відповідальність за результат не можна, хоча сам інструмент, його роль у методології чи те, що ШІ був об’єктом дослідження, описувати можна. Та сама логіка діє для рецензентів: оцінювання наукового змісту не делегується ШІ навіть тоді, коли журнал чи організатор конкурсу дозволив користуватися ним для технічних завдань.
У тексті закону про академічну доброчесність прямої заборони вказувати ШІ автором немає: вона міститься саме в рекомендаціях. Закон вимагає іншого — щоб у творі були зазначені всі його автори (ст. 8, ч. 3). Окрема вимога рекомендацій стосується співавторства людей: автор, який подає матеріал, має переконатися, що всі співавтори знають про використання ШІ, погодилися з декларацією й схвалили остаточну версію роботи. Про те, кому належать права на сам згенерований результат, ми писали в матеріалі про авторське право на контент, створений ШІ — це інше питання, ніж академічне авторство.
Закон про академічну доброчесність: що він вимагає щодо ШІ і хто визначає санкції
Обов’язок розкриття з’явився раніше за рекомендації — у законі № 4742-IX, ухваленому 18 грудня 2025 року. Його опубліковано 31 січня 2026-го, а в дію введено через шість місяців після публікації, тобто з кінця липня 2026 року.
| Критерій | Закон «Про академічну доброчесність» | Рекомендації Мінцифри |
|---|---|---|
| Статус | Обов’язковий, чинний | Рамкові й орієнтовні, не замінюють закони й правила журналів |
| Розкриття ШІ | Автор повинен повідомити про використання згенерованого ШІ об’єкта в творі, вказавши методику генерування та/або програму чи її опис (ст. 8, ч. 4) | Розкривати за виконаними завданнями: декларація, опис у методах, внутрішня документація |
| Формат | Конкретної таксономії не встановлює: оформлення повідомлення визначає відповідний суб’єкт академічної діяльності (ст. 8, ч. 4) | Рекомендує GAIDeT; допускає AID Framework, GAMER Statement, форми ICMJE, WAME, видавців чи грантодавців |
| Якщо не розкрито | Окремий вид порушення (ст. 18, п. 7); санкції визначають внутрішні акти й умови конкурсу, якщо інше не встановлено законом (ст. 29) | Нерозкрите використання ШІ саме по собі не є плагіатом: кваліфікують конкретну дію. Але оприлюднення ШІ-результатів як власних без повідомлення, передбаченого законом чи правилами, може бути недоброчесним використанням |
| ШІ як автор | Прямої заборони немає; вимагає зазначати всіх авторів (ст. 8, ч. 3) | Не допускається (п. 3 принципів, розділи 3.1.3 і 7.1, додаток 3) |
Загальний перелік санкцій для наукових працівників (ст. 22) широкий — від виключення з вченої ради чи редколегії та заборони брати участь у грантових конкурсах на строк від одного до трьох років до позбавлення наукового ступеня. Але котра з них відповідає саме нерозкритому ШІ, закон не каже, тож міру визначатимуть університет, інститут або грантодавець.
Як розкривати використання ШІ: що писати в декларації
За рекомендаціями, допустимість використання ШІ визначає не назва інструмента, а спосіб його застосування, а розкриття прив’язане до виконаних завдань. Декларація має стисло назвати систему чи тип інструмента, завдання, етап роботи, роль людини та спосіб перевірки результату. Якщо ШІ є об’єктом дослідження чи частиною його методу, одного загального повідомлення замало: використання описують у розділі «Методи».
Для структурованої декларації Мінцифри рекомендує таксономію GAIDeT. Це академічна розробка, описана в журналі Accountability in Research, а не державний стандарт; існує й генератор декларацій, який допомагає сформувати текст декларації на основі обраних завдань. Макрорівні таксономії охоплюють, зокрема, концептуалізацію, огляд літератури, методологію, розроблення програмного забезпечення та автоматизацію, керування даними. Рекомендація не обмежує вибір: підійдуть також інші форми, якщо вони фіксують завдання, інструмент, роль результату ШІ, спосіб людської перевірки та включення результату в роботу.
Декларувати все підряд не потрібно. Звичайна перевірка правопису, базове форматування та інші функції, що не створюють і не змінюють змісту, зазвичай окремої декларації не потребують. Промпти й повні журнали взаємодії зберігати чи оприлюднювати універсальної вимоги немає, хоча для методологічно значущих дій рекомендації радять вести внутрішню документацію: залежно від значущості в ній фіксують систему, постачальника, версію та період використання, виконане завдання й спосіб перевірки результату.
Чому відсоток детектора ШІ не є доказом
Для університетів і редакцій у рекомендаціях є окремий розділ про перевірку. Рутинне чи обов’язкове застосування детекторів ШІ для перевірки наукових робіт, рукописів, дисертацій, заявок, рецензій чи інших матеріалів документ не рекомендує: детектори, за його текстом, «надають імовірнісну оцінку, але не встановлюють автора матеріалу, спосіб його створення, характер людського внеску, умисел або факт порушення». Через нерівномірну точність для різних мов, стилів і дисциплін такі системи можуть створювати хибні підозри, тож, за рекомендаціями, універсального відсоткового порога для автоматичної кваліфікації роботи встановлювати не слід.
Окремий перелік стосується того, що саме по собі доказом не є: показник детектора, суб’єктивне враження про стиль, відмінність від попередніх текстів автора, мовна правильність або шаблонність, відсутність усіх чернеток чи промптів, відмова надати матеріали, які особа не була зобов’язана зберігати, а також саме визнання допустимого використання ШІ. Автор не зобов’язаний доводити, що не користувався ШІ, а обов’язок встановити порушення на підставі достатньої сукупності доказів лежить на органі, який ухвалює рішення. Основним способом перевірки названо змістову експертизу, що може охоплювати, зокрема, звірку джерел і цитат, зіставлення первинних і оприлюднених даних, повторне виконання розрахунків чи коду.
Чи стосуються рекомендації Мінцифри щодо ШІ бізнесу та R&D-команд
Рекомендації не створюють обов’язків для компаній. Закон про академічну доброчесність діє для академічної діяльності (ст. 2) — наукової й науково-педагогічної роботи, експертизи та конкурсів. Чи підпадає під нього внутрішній R&D конкретної компанії, закон прямо не уточнює. Водночас рекомендації охоплюють і прикладні дослідження, інновації та трансфер технологій, тож межі, які там проведено, корисні й R&D-центрам, і наукоємному бізнесу.
У розділі про патентування та трансфер сказано утримуватися від передавання неопублікованих результатів, ноу-хау, формул, алгоритмів і матеріалів патентної заявки зовнішньому ШІ-сервісу, доки не забезпечено захищеного середовища. Несумісним із відповідальною наукою там названо делегування ШІ остаточного визначення винахідників, правовласників, патентоздатності та рішення про подання заявки. З бізнес-аналізом схоже: за тих самих умов слід утримуватися від передавання зовнішньому сервісу фінансових моделей, умов переговорів і комерційно чутливих даних, а вигадувати за допомогою ШІ ринкові дані, попит, партнерів чи фінансові показники документ вважає недопустимим за будь-яких умов.
Якщо технологія, яку передають партнеру або замовнику, має ШІ-компонент, за рекомендаціями отримувач має знати її призначення, роль ШІ, обмеження, вимоги до даних і потрібний людський контроль, а приховувати це документ не допускає, якщо це унеможливлює належне оцінювання або безпечне використання рішення. На практиці це означає погодити перелік ШІ-сервісів, куди можна передавати дані R&D, і розподілити, хто підписує декларацію про ШІ, коли публікація готується спільно з університетом. Загальні правила використання ШІ в бізнесі ці рекомендації не встановлюють: якщо законопроєкт про ШІ ухвалять, їх визначатиме закон.
Що робити науковцю й R&D-команді: шість кроків
Дедлайну в рекомендаціях немає, а закон про академічну доброчесність уже діє, тому почати варто з шести кроків:
- Виписати, для яких завдань у дослідженні чи підготовці публікації застосовується ШІ, і для кожного визначити режим: допустиме використання, використання з умовами й запобіжниками чи те, що документ прямо визнає несумісним із відповідальною наукою.
- Перед поданням рукопису чи грантової заявки прочитати політику журналу або грантодавця й внутрішнє положення своєї установи про ШІ та доброчесність: у разі розбіжностей вони мають перевагу над рекомендаціями Мінцифри, а санкції визначатимуть саме вони, якщо закон не встановлює іншого.
- Для методологічно значущих дій фіксувати ті самі дані, що описано в розділі про декларацію: систему й версію, період використання, завдання, спосіб перевірки результату. Це дає простежуваність і дозволяє за потреби відтворити або перевірити виконані дії.
- Не передавати персональні й конфіденційні дані, неопубліковані результати та патентно чутливі матеріали непогодженим або належно не оціненим зовнішнім ШІ-сервісам.
- Окремо рекомендації згадують ШІ-нотатки й засоби узагальнення на зустрічах: їх варто використовувати з попереднім інформуванням учасників і захистом конфіденційних матеріалів, які там обговорюють.
- Звіряти кожне джерело й цитату з першоджерелом: згенерований бібліографічний опис не варто вносити до списку літератури, доки не підтверджено, що таке джерело існує і говорить саме те, що йому приписано.