Якщо кредитний скоринг на основі AI відмовить у позиці через помилку алгоритму — хто відповідає: банк, розробник моделі чи сам алгоритм? Чіткої законодавчої відповіді в Україні поки немає — закон про штучний інтелект лише готується, і 2026 рік значною мірою є роком його розробки, а не ухвалення.
Україна готує законодавство про штучний інтелект з орієнтиром на європейський AI Act — робоча група має підготувати текст закону протягом 2026 року. Пояснюємо, які підходи вже закладені в базовій «Білій книзі» Мінцифри й чого варто очікувати бізнесу, який уже використовує нейромережі в операційних процесах, коли закон таки ухвалять. Тим часом сам європейський AI Act, на який орієнтується робоча група, теж не стоїть на місці: частину вимог нещодавно відклали до 2027 року, хоча не всі.
Правова рамка 2026
Ще кілька років тому використання штучного інтелекту в Україні регулювалося переважно добровільними етичними кодексами. Однак стрімке поширення алгоритмів у фінансовому секторі, медицині та державних сервісах змусило законодавців перейти до жорсткішої правової моделі.
Протягом 2026 року робоча група готує в Україні закон, який синхронізує підхід до регулювання ШІ з європейським AI Act — станом на середину 2026 року закон ще не ухвалений остаточно.
Це означає, що використання алгоритмів у критичних сферах — від банківських скорингових систем до медичних діагностичних платформ — вимагає не лише технологічної точності, а й юридичної відповідності новим нормам.
Основні принципи такого регулювання викладені в «Білій книзі з регулювання штучного інтелекту в Україні» (Мінцифри) — це поки що політичний орієнтир і дорожня карта, а не текст закону. Паралельно вже працює програма регуляторної пісочниці для тестування ШІ-продуктів у контрольованому режимі — за рік через неї пройшло 90 заявок від українських стартапів.
Рівні ризику ШІ-систем: кого стосуються обмеження
За підходом, закладеним у «Білій книзі» й орієнтованим на європейський AI Act, майбутній закон, найімовірніше, поділить системи штучного інтелекту на чотири категорії ризику — це очікувана модель, а не вже чинна норма.
| Рівень ризику | Приклад | Статус |
|---|---|---|
| Неприйнятний | соціальний скоринг громадян | заборонено |
| Високий | медичні діагностичні системи | обов’язкова сертифікація |
| Обмежений | чат-боти та рекомендаційні системи | обов’язкова прозорість |
| Мінімальний | побутові алгоритми | майже без регулювання |
Системи високого ризику повинні проходити реєстрацію та аудит. Це стосується, наприклад, фінансових скорингових моделей, систем біометричної ідентифікації та медичних ШІ-платформ.
Такі вимоги покликані забезпечити прозорість і контроль алгоритмічних рішень.
Юридична відповідальність за помилки алгоритмів
Одне з ключових питань — хто відповідає за шкоду, якщо алгоритм помилився.
Законодавство розглядає три можливих сторони відповідальності:
- Розробник. Якщо помилка виникла через дефект програмного забезпечення.
- Власник системи. Якщо алгоритм використовувався всупереч інструкціям або без належного контролю.
- Оператор. Якщо рішення було прийнято без людської перевірки у критичній сфері.
Наприклад, якщо банківський ШІ-алгоритм безпідставно відмовляє клієнту у кредиті, користувач має право оскаржити рішення і вимагати людського перегляду автоматичного висновку.
Авторське право на контент, створений нейромережами
Поява генеративних моделей створила нове юридичне питання: кому належить результат роботи алгоритму.
Законодавство передбачає кілька принципів: автором може бути лише людина, компанія може володіти правами на результат роботи системи, а використання ШІ повинно бути позначене.
Останній пункт особливо важливий. Нові правила передбачають обов’язкове маркування контенту, створеного нейромережею, наприклад через цифрові водяні знаки або метадані.
Це дозволяє відрізняти штучно створені матеріали від людських.
ШІ-агенти як учасники договірних відносин
Ще одна нова юридична концепція — використання автономних алгоритмів для укладання цифрових угод.
Наприклад, алгоритмічні торгові системи або автоматичні платформи електронної комерції можуть укладати смарт-контракти, підтверджувати операції та підписувати транзакції електронним ключем компанії.
Однак юридичною стороною договору залишається не алгоритм, а компанія, яка його використовує.
Таким чином, ШІ-агент виступає лише інструментом виконання операцій.
Цифровий суверенітет: чому країни хочуть власні моделі ШІ
Регулювання — лише одна сторона глобальної гонки за ШІ. Друга — технологічний суверенітет. На саміті AI Impact Summit у Нью-Делі на початку 2026 року країни Глобального Півдня на чолі з Індією заявили про право на власні моделі, що розуміють місцеві мови. Аргумент простий: розмітку даних для великих моделей значною мірою виконують низькооплачувані працівники з цих країн, а популярні чат-боти досі підтримують лише частину їхніх офіційних мов, тож мільйони людей лишаються поза цифровими сервісами в освіті та медицині.
Критики вимагають від розробників відкривати навчальні дані й розвивати open source-моделі, інакше залежність від закритих систем кількох корпорацій лише посилюватиметься. Для України висновок практичний: разом із гармонізацією правил з європейським AI Act варто розвивати україномовні датасети й власні моделі для державних і критичних сервісів, щоб не залежати повністю від зовнішніх постачальників.
Питання та відповіді про регулювання ШІ
Окремого закону про ШІ в Україні ще немає — робоча група готує його протягом 2026 року на основі «Білої книги» Мінцифри та з орієнтиром на європейський AI Act.
Це алгоритми, які можуть впливати на здоров’я людей, фінансові рішення або безпеку, тому підлягають спеціальному контролю.
Відповідальність може нести розробник, власник або оператор системи залежно від причин помилки.
Автором може бути лише людина, але компанія може отримати майнові права на результат роботи алгоритму.
Так, нові правила передбачають прозоре позначення контенту, створеного штучним інтелектом.
Ні, юридичну відповідальність за дії алгоритму несе людина або компанія, що використовує систему.