Комерційний спір, розгляд якого в державному суді розтягується на місяці чи роки, — головна причина, чому український бізнес шукає альтернативні механізми вирішення конфліктів. Смарт-арбітраж на базі блокчейну поки не став масовою практикою в Україні, і головна причина не технологічна, а юридична: базовий закон, який мав дати цьому статус, досі не набрав чинності.
Чому «закон про віртуальні активи» не діє, хоча його ухвалили ще 2022 року
Закон України №2074-IX «Про віртуальні активи» ухвалений парламентом ще 17 лютого 2022 року — але в самому тексті закладена умова: він набирає чинності лише одночасно із законом про відповідні зміни до Податкового кодексу. Без податкового супроводу закон формально існує, але не діє — і саме тому смарт-контракти й криптоактиви в Україні станом на середину 2026 року юридично лишаються в сірій зоні.
Податкова частина — це законопроєкт №10225-д, який мав набрати чинності з 1 січня 2026 року за первісним планом, але станом на середину серпня 2026 року ще не пройшов друге читання у Верховній Раді. Тобто дата запуску вже як мінімум один раз зсунулась, і поки немає гарантії, що це станеться до кінця року.
Практичний наслідок для бізнесу: смарт-контракт сьогодні не має самостійної юридичної сили як форма договору. Він може використовуватись лише як технічний інструмент виконання поруч із класичним договором, підписаним КЕП, — а не замість нього.
Смарт-арбітраж: як влаштований «цифровий суддя»
На глобальному ринку децентралізований арбітраж — це вже не концепція, а працюючі платформи, найвідоміша з яких — Kleros. Принцип типовий для більшості таких систем:
- Сторони угоди закладають умови виконання прямо в смарт-контракт.
- У разі спору активується механізм арбітражу.
- Рішення ухвалюється або автоматично (за зовнішніми даними — наприклад, підтвердженням доставки), або через голосування пулу незалежних арбітрів платформи.
В українському бізнес-контексті подібні рішення поки на стадії пілотних проєктів, корпоративних експериментів і інтеграції в міжнародні платформи — не повноцінна заміна судів, а інструмент для вузького кола спорів, де сторони заздалегідь погоджуються на такий формат.
Де смарт-арбітраж реально виграє для МСБ
Навіть у нинішньому проміжному статусі різниця у швидкості й вартості відчутна:
- Швидкість. Класичний суд в Україні — це від 6 до 12 місяців тільки на розгляд у першій інстанції; онлайн-арбітраж на кшталт Kleros вирішує типовий спір за години-дні.
- Вартість. Судові витрати плюс гонорар адвокатів — проти фіксованої комісії платформи, відомої наперед.
- Прозорість. Усі дії фіксуються в блокчейні, що знижує роль людського фактора й ризик втрати документів.
Найбільш релевантні сфери — там, де контракти типові й повторювані, а сума спору не виправдовує довгий судовий процес: e-commerce, IT-контракти й фріланс, оренда обладнання, невеликі міжнародні B2B-угоди.
Межа між кодом і правом: де смарт-арбітраж зупиняється
У смарт-контрактах технічно можливе автоматичне повернення коштів, блокування активів чи перерозподіл платежів — код виконує це миттєво й без посередників. Але реальне правове поле накладає обмеження: складний спір усе одно може потребувати втручання державного суду, рішення платформи-арбітра потребує окремої юридичної легалізації для примусового виконання, а сам код несе ризики помилок чи злому, які не має класичний паперовий договір.
Тому модель, яка реально формується — не заміна суду кодом, а гібрид: смарт-арбітраж як швидка перша лінія вирішення типового спору, державний суд — як фінальний інструмент захисту для складних чи оспорюваних випадків.
Чек-лист: що потрібно вже зараз, щоб смарт-контракт мав хоч якусь юридичну вагу
- Юридичний текст договору з описом умов — смарт-контракт іде як доповнення, а не заміна.
- Підписання класичної частини угоди через КЕП або інший визнаний в Україні спосіб.
- Заздалегідь прописаний механізм арбітражу — конкретна платформа й процедура, а не абстрактна домовленість «вирішимо по ситуації».
Без цих елементів смарт-контракт лишається технічним інструментом виконання, а не повноцінним правовим документом, на який можна спертися в суді.
Висновок
Смарт-арбітраж у 2026 році — не про технологічну готовність (вона вже є: активний ІТ-сектор, працюючі глобальні платформи, базовий закон від 2022 року), а про юридичну незавершеність. Поки не набере чинності податковий супровід (законопроєкт №10225-д), закон «Про віртуальні активи» лишається нормою на папері, а не робочим інструментом. Для МСБ це означає одне: варто стежити за прогресом другого читання й готувати гібридну модель договорів заздалегідь — але не будувати бізнес-процеси в розрахунку на те, що смарт-контракт вже сьогодні замінить класичний договір.