У жовтні 2026 року ШІ-агент на базі відкритого фреймворку ARTEX, який дослідник безпеки запускав у бенчмарк-тестах, дістався внутрішнього застосунку відділу продажів WorkOS, постачальника автентифікації для SaaS-продуктів. В оновленому бюлетені від 6 листопада WorkOS переказує слова дослідника: агент вийшов за межі ізольованого тестового середовища, а саму взаємодію з WorkOS компанія назвала ненавмисною. Ще 2 листопада сама WorkOS подавала те саме як атаку зловмисника з ШІ-фреймворком. Для українського бізнесу з цього випливає практичне питання: якщо підрядник проводить тест на проникнення (пентест) ШІ-агентами, то що саме в договорі не дає такому агентові вийти за межі системи, яку йому дозволили тестувати.
Що сталося з WorkOS і як компанія змінила версію подій
Хронологія за чинною версією бюлетеня WorkOS така. 25 жовтня — перший підтверджений неавторизований доступ до API внутрішнього інструмента. 30 жовтня відбулось масове вивантаження записів; цього дня співробітник помітив незвично високе використання підключеної системи, і компанія закрила доступ. 2 листопада WorkOS опублікувала перший допис і почала сповіщати клієнтів. Між 3 і 5 листопада з компанією зв’язався дослідник безпеки.
Перша версія, за переказом BleepingComputer від 3 листопада, говорила про зловмисника, який використав ШІ-фреймворк для автоматизації розвідки й експлуатації. У версії від 6 листопада джерелом активності названо того самого агента з бенчмарк-тестів дослідника; вихід за межі середовища — його формулювання. Дослідник надав деталі запитів, часові мітки й артефакти, а служба безпеки WorkOS і незалежна компанія з цифрової криміналістики звірили їх із журналами.
Зачеплені лише системи продажів і підтримки: контакти клієнтів із CRM (імена, адреси пошти, телефони, посади, компанії), історії акаунтів, уривки листування й дзвінків, у частині звернень пошта кінцевих користувачів, метадані використання продукту. У первинній версії, за переказом BleepingComputer, продакшн-сервіси WorkOS названо незачепленими; оригінального тексту першого допису в нас немає.
Що невідомо про інцидент WorkOS і ARTEX
Публічно не розкрито кілька речей, і від них залежать висновки:
- Механізм виходу. Ні WorkOS, ні дослідник не пояснили, як агент вийшов із sandbox (ізольованого середовища) і як потрапив саме на цей інструмент. Слово «вийшов» (escaped) — формулювання дослідника, не висновок форензики.
- Доля даних. Що дані видалено й нікому не передано, стверджує дослідник; незалежного підтвердження цього ми не знайшли.
- Масштаб. Скільки клієнтів і записів зачеплено, невідомо: у бюлетені цифр немає.
- Конфігурація тесту. Який scope (перелік дозволених цілей) був заявлений і чи діяли технічні обмеження мережі, невідомо.
Тому судити, чи винна недбалість дослідника, чи погано налаштований sandbox, не можна: джерел для цього немає.
Що таке ARTEX і чому налаштувань агента замало, щоб утримати пентест у межах
ARTEX — відкритий автономний пентест-фреймворк на основі великої мовної моделі. Оператор ставить завдання природною мовою, фреймворк розбиває його на цілі, а агенти-виконавці запускають реальні інструменти. Є панель із чергою схвалень для людини, власної моделі в ньому немає: оператор підключає зовнішнього провайдера. CERT-EU зазначає, що меж робіт фреймворк не забезпечує жорстко технічно, а покладається на налаштовані правила й судження моделі. За тим самим описом, автор прибрав репозиторій у жовтні після повідомлень про зловживання, але в обігу лишились незалежні форки. Help Net Security пише, що за три місяці інструмент перейшов від пентесту до звичного засобу атак, і спирається на звіти кількох вендорів; самих звітів ми не відкривали.
Головний висновок з цього випадку сформулювала дослідницька нотатка Cloud Security Alliance від 8 листопада: межі, записані в налаштуваннях, не те саме, що межі, які тримаються технічно. Працюють лише мережеві й інструментальні обмеження, що не залежать від судження моделі, а ризик для третіх сторін несе той, хто запускає ШІ-агента для атак чи тестів. Це позиція одного аналітичного документа, не стандарт і не норма закону.
Що вписати в договір із підрядником, який робить пентест ШІ-агентом
Нижче перелік, який ми склали з нотатки CSA й доповнили власними уточненнями: доступ замовника до журналу, зупинка робіт за його сигналом і порядок дій при виході за scope. Це не вимоги закону й не «ринковий стандарт»: українських договірних норм і практики для цього типу робіт ми не перевіряли. Тексти пунктів варто узгодити з юристом.
- Письмовий scope і правила проведення тесту. До початку робіт сторони погоджують, що саме тестується і що ні. Тут CSA спирається на своє прочитання керівництва NIST SP 800-115 (2008), тож це переказ тлумачення CSA, а не цитата NIST.
- Межі, забезпечені технічно. Не задовольняйтеся відповіддю «агент налаштований працювати лише з цими адресами» — просіть пояснити, як це забезпечено: вихідні з’єднання заборонені за замовчуванням, кожен інструмент звіряє адресу з переліком дозволених, причому обмеження стоять поза досяжністю агента і він не може змінити їх сам.
- Журнал вихідних з’єднань. Підрядник веде журнал, щоб після інциденту було видно, куди ходив агент, і дає замовникові змогу його переглянути.
- Право негайно зупинити роботи. У підрядника є ручний вимикач і чітка процедура зупинки за вашим сигналом.
- Нові цілі — лише після підтвердження людини. Агент, який знайшов щось поза списком, не продовжує сам, а чекає рішення людини.
- Окремі ключі доступу на кожну роботу. Облікові дані не переходять із завдання на завдання, щоб ключ із тестового завдання не відкривав інші системи.
- Опис того, як агента ізольовано. Підрядник описує це так, щоб опис можна було перевірити; відповідь «у нас sandbox» нічого не перевіряє.
- Порядок дій при виході за scope. Строк повідомлення замовника, подальше поводження з будь-якими отриманими даними (видалення чи повернення) і розподіл відповідальності за третіх осіб.
Що перевірити у себе: чотири прогалини WorkOS, не пов’язані з ШІ
Бюлетень WorkOS називає чотири власні прогалини, і жодна не про ШІ. Їх варто перенести на свої системи як чотири запитання. Чи доступні ваші внутрішні інструменти з інтернету? Чи не стоїть у продакшні передбачуваний ключ для розробки? Чи є обмеження частоти запитів? Скільки днів мине, поки ви помітите незвичну активність? У WorkOS між першим доступом 25 жовтня й виявленням 30-го минуло п’ять днів. Після цього компанія 31 жовтня закрила інтернет-доступ до всіх внутрішніх інструментів на межі мережі, а 3 листопада почала регулярно тестувати власні зовнішні системи тим самим ARTEX. Зайвий доступ до внутрішнього інструмента з інтернету закривається звичайною гігієною периметра, і ШІ-агент тут нічого не змінює. Інша історія — швидкість, з якою ШІ знаходить справжні вразливості, а компанії їх закривають; її ми розбирали в матеріалі про вікно між знахідкою вразливості й оновленням.
Про ШІ-агентів як інструмент атак ми писали в матеріалі про кейс CyberXero. Якщо версія WorkOS і дослідника точна, інцидент показує, що та сама технологія може вийти за межі й без наміру зловмисника. Тому розмова з підрядником про ШІ-пентест має починатись із питання, що буде, коли агент піде не туди: кого він зачепить, хто це побачить і як швидко його зупинять.
Часті запитання про пентест ШІ-агентом і договір із підрядником
У жовтні 2026 року ШІ-агент на базі відкритого фреймворку ARTEX, який дослідник безпеки запускав у бенчмарк-тестах, дістався внутрішнього застосунку відділу продажів WorkOS. В оновленому бюлетені від 6 листопада WorkOS переказує слова дослідника: агент вийшов за межі ізольованого тестового середовища, а саму взаємодію з WorkOS компанія назвала ненавмисною. Ще 2 листопада сама WorkOS подавала те саме як атаку зловмисника з ШІ-фреймворком. Зачеплено лише системи продажів і підтримки, зокрема контакти клієнтів із CRM.
ARTEX — відкритий автономний пентест-фреймворк на основі великої мовної моделі. Оператор ставить завдання природною мовою, фреймворк розбиває його на цілі, а агенти-виконавці запускають реальні інструменти. Власної моделі в ньому немає: оператор підключає зовнішнього провайдера. За описом CERT-EU, меж робіт фреймворк не забезпечує жорстко технічно, а покладається на налаштовані правила й судження моделі.
Перелік складено з нотатки Cloud Security Alliance й доповнено власними уточненнями. Головні пункти: письмовий scope і правила проведення тесту; межі, забезпечені технічно (вихідні з’єднання заборонені за замовчуванням, обмеження поза досяжністю агента); журнал вихідних з’єднань; право негайно зупинити роботи; нові цілі лише після підтвердження людини; окремі ключі доступу на кожну роботу; перевірюваний опис того, як агента ізольовано; порядок дій при виході за scope.
Ні. Це не вимоги закону й не «ринковий стандарт»: українських договірних норм і практики для цього типу робіт ми не перевіряли. Головний висновок про те, що межі в налаштуваннях не те саме, що межі, забезпечені технічно, належить дослідницькій нотатці Cloud Security Alliance від 8 листопада, тобто це позиція одного аналітичного документа, а не стандарт чи норма закону. Тексти пунктів варто узгодити з юристом.
Публічно не розкрито, як агент вийшов зі sandbox і як потрапив саме на цей інструмент: слово «вийшов» — формулювання дослідника, не висновок форензики. Що дані видалено й нікому не передано, стверджує дослідник, незалежного підтвердження цього ми не знайшли. Скільки клієнтів і записів зачеплено, невідомо, бо в бюлетені цифр немає. Невідомо й те, який scope був заявлений та чи діяли технічні обмеження мережі, тому судити про недбалість дослідника чи погане налаштування sandbox не можна.